Апостол Павло в посланні до филипян 2:5 каже:“У житті своєму ви повинні думати й чинити так, як Ісус Христос. Щоб ми думали й чинили як Ісус Христос то нам треба, в першу чергу, дозволити вченню Христа, серйозно впливати на наші думки, які в свою чергу будуть потім мати реальний вплив на наші вчинки. Далі: Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися. Цікаво Ісус не тримався правом бути тим ким він насправді був, Богом. Він залишив свої божественні атрибути, і не тримався своїх привілегій. Павло продовжує кажучи, Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною.
Всі люди люди світу хотіли, і хочуть, ну хоча би виглядати, хоч трошки вищими як вони є,а Ісус це зробив якраз навпаки, цитую далі І ставши таким, принизив Себе, й був покірливим до останньої години, аж до смерті на хресті. Такий ось приклад нам залишив Ісус поки жив на землі. Далі Павло пише: Через те Бог возніс Його і звеличив до таких висот, давши Йому ім’я, яке є найважливішим, від будь-якого іншого імені, щоб усі, хто знаходиться на небі, на землі і під землею, схилили коліна на славу імені Ісусового.І щоб усі уста проголошували, що Ісус Христос Господь на славу Бога Отця.” Цікаво що Смирення свого Сина Небесний Батько звеличує, і каже нам а зараз, Ім’я Ісуса є найважливішим іменем перед яким мае схилитися кожне коліно, де б воно не було чи то на небі, землі, під землею нема різниці. Ім’я Ісуса Христа сьогодні є найважливішим бо тільки в Його імені є спасіння від вічної загибелі,в Його імені є зцілення кожного рівня, чи то тілесне душевне чи духовне.
Ми бачимо що Люцифер колишній херувим горделиво превозносить сам себе і є відкинутий і понижений в статусі, а Ісус добровільно понижає сам себе і є звеличенний Далі Павло каже: “Отже, поміркуйте, що ми маємо у Хресті: втіху, яку Він дарував нам, радість, що йде від Його любові. Щасливі люди ті, яких люблять, і які люблять, ми не можемо радіти, якщо не живемо в любові це правда.Радість бере початок свій від істинної любові, саме це смирення Ісусове приводить нас в:спільність Духу, співчуття іншим і милосердя. Далі Павло вже просить нас кажучи: Тож доповніть радість мою, думаючи однаково, маючи одну й ту саму любов, з’єднавшись у досягненні однієї мети, живучи у злагоді.
Тут вже йде мова про едність церкви, він продовжує послання пишучи нам: Не робіть нічого через заздрість або нікчемну пиху. Ви знаєте Якраз Ісус мав чим пишатися та не пишався, не тримався свого статусу як Бог але смирився і якраз у своєму смиренні нам залишив приклад.Краще, в покірливості своїй, вважайте іншого кращим за себе. Ось тут всім нам треба сильно постаратися щоб важати іншого а не себе кращим за себе, це вже наша добровільна і клопітка щоденна праця над собою. Далі каже: Кожен має переслідувати не лише свої інтереси, а й зважати на інтереси інших.”Звичайно все це, ми всі хто читае слово Господне розуміємо і практикуємо кожен на своєму рівні. Я кажу Це нам як нагадування щоб ми не зупинилися десь на якомусь досягненому рівні а навпаки ще більше зміцнялися в слові і практиці слова в нашому житті. Ми всі хочемо жити в любові, ми хочемо любити і бути любимими. І тут є тільки один шлях, думати і чинити як Ісус Христос.
А ви як думаєте.